Знов ти ішов минувши перехрестя
Своєї долі чи чужих образ.
Колись була поезія для серця,
Тепер лишилась проза без прикрас.
Гірчать у роті кинуті слова
І тиша рве на клапті випадковість.
Не забувати лиш, що ще жива,
Коли втрачати випаде свідомість.
Прошиє струмом пульс у скронях,
Зайдеться серце аж до болю,
І марно ворожити на долонях,
Коли не можеш ти змінити долю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2015
автор: Ксенія Подільська