Я гірко плакала одного разу уночі,
Та раптом Доля обняла̒ мене за плечі,
Злякалась я, але вона тихесенько мені
Із ніжністю прошепотіла: " Досить… "
Все охололо й лячно стало навкруги,
Та Доля страх із смутком мій забрала,
Всі сльози витерла, що по щоці текли,
Та любляче до себе пригорнула.
Тремтячим голосом багато нарікань
Я без зупинки Долі стала дорікати,
Вона все слухала без зайвих зазіхань,
А потім все ж таки почала говорити.
На небі місяць круглий майорів,
А у дворі був сильний дощ та вітер,
«Ти в теплій хаті» - каже Доля це мені,
«А хтось блукає і нема що з’їсти»
Годинник стукав й котик муркотів,
Та й донечка сопе поодиноко,
«Спокійно так» - сказала Доля це мені,
А десь за вікнами іде війна жорстока.
Я в соромі свій погляд відвела,
Бо марні сльози до землі пролила,
«Не нарікай, все буде краще сподівань,
Всьому свій час» - сказала Доля і притихла.
Я марно плакала одного разу уночі,
Та моя Доля плач гіркий почула,
Дала терпіння в руки та любов мені,
А потім я як те маля заснула.
Лю…
4.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2015
автор: Лю