Боже, як вона мене дістала - пише і читає,
чи не щодня, свої вірші.
Мені говорять: "Так буває".
Для неї ці вірші - весь світ.
О, Боже, Боже, вона не спить ночами!
Чорнило з рук, мабуть, на мить не відпуска,
Я хочу, до маківки, засипати її зірками,
Щоб хоть на хвильку, голова її була пуста.
Люблю безмежно я цю божевільну,
Нехай з віршами й з тонною книжо́к.
Я читатиму вірші її повільно,
Намагаючись створити ланцюжок.
Цим ланцюжком зв'яжу я оті крила,
Які давали їй натхнення, щоб творити.
Візьму в полон свій, щоб вона створила
Такі умови, щоб змогли ми разом жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2015
автор: Юлія Мосс