Не встигло сонце ще зайти,
А ніч уже чатує,
Там, де за вербами хати,
Під стінами лютує.
Вповзає, схожа на змію,
У вікна заглядає,
Усіх примушує до сну –
Сама з дружком гасає.
Однаково їй: свій, чужий,
Із Заходу чи Сходу.
В полон бере, як хан Батий,
Без дозволу на квоту.
Лише лещата темноти
Стискає ще сильніше.
Опісля кинуться дружки,
В свої замшілі ніші,
Бо міднолобий вже утік,
За хмари заховався.
На тім й скінчився їх пікнік –
Вже ранок підіймався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618424
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 04.11.2015
автор: Г. Король