Батьківщини живу я словами,
Саме з них почерпаю тепло,
Кожне слово цілую устами,
Щоб воно у серцях проросло.
Їх сплітаю в прекрасний віночок,
Хоч судити про це не мені,
Та коли чую їх голосочок,
То від щастя згоряю в вогні.
Кров пришвидшує біг в моїх жилах
І віночки стають золоті,
Головне, щоб ми мові служили,
І жили у своїй правоті.
Бережімо слова мами й тата
І цих слів научаймо внучат,
Не звертаймось до «старшого брата»,
Бо цей «брат», нам далеко не «брат».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618286
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: Віталій Назарук