Шукаю сенс життя, й ці пошуки вже за*бали
І наче хочеться піти, і наче вже і світу мало…
Обнадієних спроб до нескінченності багато
Я чесно кажучи, не знаю хто мій тато.
Коли встаю і відриваю я від полу очі,
Закономірності плюють в лице охоче.
Стереотипом жорстко затикають рота,
Моя діяльність міф. Душа розколота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618244
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2015
автор: Тетяна Власенко