Немов великий чорний птах
Укрила хмара зорний шлях;
Та свіжість не знайшла природа,
Не впала в полі прохолода.
В повітрі млявість після спеки,
Тривожна душна ніч тече...
Ось звів повіки хтось далекий –
Вогненний блиск мигнув з очей.
Гулким врочисто-грізним сміхом
Загуркотів перун нараз,
Й луна відповіла з утіхи,
Що чує громовий наказ...
І змовкло все, все занімило,
Притихла ніч і жде несміло...
Ша! Хтось застукотів об дах,
Немов в безсиллі чорний птах.
Уладзімір Жылка
Нібы вялізны чорны птах
Нібы вялізны чорны птах,
Заслала хмара зорны шлях;
Ды не пасвежала прырода,
Не пала ў полі прахалода.
Ў паветры мляўка пасля спекі,
І душна, і трывожна ноч…
Вось хтось магутны ўзняў павекі —
І свет мільгнуў агніста з воч.
Ўрачыста-грозным, гулкім смехам
Загрукатаў пярун ў адказ,
І загукала згодна рэха,
Грымотны зразумеўшы сказ…
І змоўкла ўсё, на час знямела,
Прыціхла ноч і жджэ нясмела…
Ша! хтось застукацеў аб дах,
Нібы ў бяссіллі чорны птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618220
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.11.2015
автор: Валерій Яковчук