О, красота осінніх днів барвистих,
Безмовність у природі, тишина.
Врочисто полем з нетрів золотистих
Прийшла над воду смутку пелена.
А там застигла ясність далей чистих,
Де темна рунь і чорна цілина,
І холод свіжий в косах променистих
Несе від сонця хвиля мовчазна.
Навкруг сліди повільного конання
І велич нетутешнього мовчання.
Приймаю смирно сон землі лазурний.
І мариться душі в осінні дні
Такий же спокій, зимний і безбурний,
І відцвітання ясне в тишині.
Уладзімір Жылка
Восень
О хараство асенніх дзён празрыстых,
Бязгутарнасць прыроды і спакой.
Ўрачыста полем з пушчаў залацістых
Прыйшла туга і пала над вадой.
А там застыла яснасць даляў чыстых
Над цёмнай рунню й чорнай цаліной,
І холад лёгкі ў косах прамяністых
Разліла сонца хваляй нежывой.
Наўкол сляды павольнага канання
І веліч нетутэйшага маўчання.
Прымаю корна сон зямлі азурны.
І летуціцца сцішанай душы
Такі ж спакой, халодны і бязбурны,
І адцвітанне яснае ў цішы.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618219
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.11.2015
автор: Валерій Яковчук