Велике в матері-совихи лихо,
Померло дитинча у неї тихо,
Бо луки вже давно пусті та голі,
І порожньо та страшно цього року в полі...
Бо щезли миші й ховрахи (люди поїли).
(Хоч всі «отця народів» так любили!)
І діти вмерли, й молоді, й старії…
Нема, нема ніде надії…
Та ні ! Народ наш не убити !
Народ наш буде вічно жити!
Ні голод, смерть, ані розруха
Не заберуть у нас свободи духа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618195
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Зелінська О.