Воюють вірші із дротами.
Йде сильна у мені війна.
То літери стануть рядами,
І клич йде релейним рядам.
А то і релейні полиці,
Ряди, і стативи, й дроти
Охоче б набили по пиці
Із літер грайливі ряди.
То ручка гуляє мистецько,
То креслить суворо контакт,
Зубами скрипить й прямо преться,
І все романтичне – не так.
І, все ж, в строгих лініях аркуш
Вбива кучеряві рядки.
Буденна логічна ця каша
Поживніша, ніж цукерки́.
Хоча ж, цукерки́ ті смачніші!
Та ще й і смакує хтось їх…
…Ану, Вась, зроби в мозку тишу!
Наробиш помилок страшних.
Задумався тут він! Ти бачиш?
Аж провід ведеш не туди!
Ти ж маєш серйозні задачі!
Дивись, ще наробиш біди!
І плакатимуть очі сірі,
Що ще не читали віршів
Твоїх. І в душі зробиш діри
Пташині, якій все творив.
Отій, що не спалось ночами,
Що була тобі, мов весь світ.
Себе ж ти з’їси же думками!!!
…І знов не туди тягнеш дріт..!
Та, все ж, є й два жовтих, й зелений.
І навіть при всій цій війні.
Війні безупинній, шаленій,
Бої ці важкі, затяжні
Горять вдень, вночі світлофори –
Барвисті сузір’я ясні.
І знов до листка я говорю,
Що місяць пройде і мені
Відкриє натхнення ворота, -
І знову вірші, як дива…
…Агов, ти куди тягнеш дро́та???
Ох, втвориш ти щось, голова…
19.10.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618160
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Avsian