Хіба можливо це коли забуть:
Розтерзані тіла, людей убитих,
Коли не знаєш навіть, як зовуть
Того, хто є під номером заритий?
Хіба не пеклом став тепер Донбас
Для тих, хто добровільно йшов на плаху,
Хто голову поклав за мир, за нас,
Рятуючи маленьку Волноваху?
Хіба у нас АТО, а не війна,
Де тисячі життів, як нить, порвались,
Де зброя б’є важка – не нарізна,
Серця у тисяч битись перестали?
Хіба? Хіба?.. Питань теж тисячі:
Чому Росія йде на нас війною,
І танки, й бетеери шле вночі?
Щоб нас залить рікою кров’яною?
То не пташиний над Донбасом клин –
Небесна сотня в небі пропливає,
Щоб ми у боротьбі не знемогли.
Вона і на Москву також впливає…
15.04.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618140
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)