Відкрий рота ширше і голосно прокричи: "Аааа!"
Ну ось, молодець, не даремною була потуга.
Хоч це ще малий, але вже чималий результат:
Хоча ще висока, та вже не критична напруга.
Відкрий рота ширше і голосно протягни: "Ееех!"
Можливо, не ляпас від Долі це, а поцілунок,
І те, що здавалось униз летить – тягнеться вверх,
Звернувши зі звичного в нетривіальний керунок.
Відкрий рота ширше і голосно вимови: "Оооо!"
Ось бачиш: не їсти себе є одною із істин,
І навіть якщо звідусіль, зусебіч припекло –
Замкнутись в собі – це не вихід, бо там буде тісно.
Відкрий рота ширше і голосно вигукни: "Ууух!"
Як дзвінко забрязкали скинуті щойно кайдани,
І шторм, що тріпав ізсередини, раптом ущух,
Натомість наповнила тіло солодка нірвана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618121
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2015
автор: Олександр Яворський