Забудь Її,забудь... Ти мене чуєш?
Не згадуй навіть, назавждИ залиш...
Я знаю, дорогий мій, що жалкуєш,
Проте не разом ви...Дороги ваші розійшлись...
І не шукай ти зустрічі із Нею,
Усе пройшло, нічого вже нема.
Ніколи вже не бути Їй твоєю,
Твоя любов - це гірше, ніж тюрма.
Не раз ти зміг підняти руку,
На Ту, кого ти, начебто, "любив"...
І як терпів так довго таку с*ку?
Любовно принижував Її, ганьбив...
Бідненький мій, як же несправедливо,
Тебе безжально так покидало життя...
Невже, скажи, без Неї став щасливий?
Ведеш себе, немов мале дитя.
Не зміг ти втримати Її, і Слава Богу,
Як не старався, навіть двері запирав...
Проте Вона знайшла свою дорогу.
Не побоялась... все ж змогла, хоч як не відпускав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2015
автор: Антипчук Ольга