Володимир Жилка, Незрозуміле

[i]О,  как  убийственно  мы  любим...
Ф.  Тютчев[/i]

Як  малою  ти  брала  вогонь,  
То  казала  з  тривогою  мати:
“Та  це  ж  жижа,  дитятко  моє!”
І  спішила  ти  ручки  прибрати.

А  тепер  ось  кохання  вогню
Віддаєш  почуття  ти  і  сили,
Зауважить  про  це  хтось  тобі  –
Ти  смієшся  у  відповідь  мило...

Уладзімір  Жылка  
Незразумелае

[i]О,  как  убийственно  мы  любим...
Ф.  Цютчаў
[/i]
Як  малой  ты  хапала  агонь,
І  казала  з  трывогаю  маці:
«Гэта  жыжа,  дзіцятка  маё!»
Ты  сьпяшалася  ручкі  прыняці.

А  цяпер  вось  каханьня  агню
Аддаеш  пачуцьцё  ты  і  сілы,
А  заўважыць  хто  гэта  табе  –
У  адказ  ты  сьмяешся  так  міла...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617989
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 02.11.2015
автор: Валерій Яковчук