уже і сни чомусь позбавлені пороків...
так тихо, лише за спиною
вічная весна невичавлена-
в соковитискач
іще можливо влити ароматів
перших маків-
й не так уже лякає сивина,
ковток- і в пекло до самого дна
впаде під натиском осіннього вина
моя душа...
чортам привіт з дешевих перегонів!
в осліплених огарком самогонним
очах
пливуть провулки, вулиці, проспекти-
судомний страх-
набір із паралельних
проходів, переходів, перешкод...
куди не глянь... у відзеркаленні проекцій
розрекламованих в депресії думок!
таке життя, старий,
така, на жаль, любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617872
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 02.11.2015
автор: Андрій Люпин