Якось похмуро й холодно стало...
Сонце не гріє вологий асфальт.
Більш не сиджу я близь річки причала,
Вулиці вкрив сніжно-білий туман.
Літо покинуло вже й моє місто...
Місто - наповнене миром, теплом.
Тепер тільки кава, книжка і ти,
Люба алеє, ти злотом світи.
Світи, щоб у сутінках міцних дерев,
Я не згубила додому дороги,
Щоб не лякалась я їхніх тіней,
Таких незвичайних і загадкових...
Осінь підкралась вже й до мого міста,
Срібним дощем освятила його.
Краплі дощу, мов прозоре намисто,
Зцілюють рани душевного болю мого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617694
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Юлія Мосс