Це був останній їхній бій («Кіборгам», що до останнього боронили аеропорт у Донецьку)

Бійці    вели    останній    бій,
Хоча    того    й    не    знали.
Гарячий    піт    по    скронях    біг,
У    очі    зазирав    він.
Там    бачив    вояка    життя
З    малих    непевних    кроків,
Як    виростав,    ростив    жита,
(Мав    вік    боєць    короткий),
Як    серця    перший    дивний    стук
Сигналом    став    коханню,
Весілля…      Потім    цей    костюм…
І    довге    розставання.
В    бійця    у    іншого    в    очах
Стоїть…    друга    картина:
Кохану    з    Києва    стрічав,
Намітилась    дитина…
Стояли    хлопці…    Ні,    граніт!
Їх    не    могли    здолати.
Та    Бог    чомусь    забув    «хранить»,
Хоч    так    благала    мати.
«Це    був    останній    їхній    бій,    –

Печаллю    сипле    небо,    –
Як    зможеш,    поясни    собі,
Любить    як    землю    треба.»
Це    був    останній    їхній    бій,
На    цій    землі    останній…
І    крає    серце    наше    біль:
Чи    пам’яті    нам    стане?..
16.02.2015.

Ганна    Верес.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617682
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 01.11.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)