А знаєш, що зараз десь помирає небо?
Втопилось у прірві ночі і щезло геть.
А знаєш, скиглити може уже й не треба
Скиглення личить тому, кому ймення - смерть.
А знаєш, води налити не так і важко,
Якщо відкрити всі крани, нехай тече.
А знаєш, що в"яне в саду... пий же, Ромашко!
Впала від вітру, бо щезло його плече.
А знаєш, як є вогонь і бажання жити,
У купі хмизу сховай той бікфордів шнур.
А знаєш, як добре дихати і любити,
У кавовій гущі темній - радість зажур.
А знаєш, комусь завжди підрізають крила,
Ударити швидше і замести сліди.
А знаєш, у безнадії нема мірила
Біда поглинає й ми вже - частина біди.
А знаєш, на тій стіні, що підпер плечима,
Уранці зеленим дивом заплівся плющ.
А знаєш, уважно поглянь навкруги очима,
Дивися пильно,та спершу ти їх розплющ.
31 10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2015
автор: Ліна Ланська