В очах твоїх горять смарагдові вогні!
Зелених іскор в погляді дрижання,
хвилююче мов давнини сказання,
пробуджує чуття глибоко-чарівні.
Уста твої, хоч і тремкі, та мовчазні,
на них завітні пестощі кохання.
Безмірно люба, в мріях сподівання,
що будеш в променях близькою ти мені.
Я знаю що в вогненних хвилях гину,
душа з плачем до тебе йтиме, може буть,
від страху і томління зовсім тиха...
В тобі ж знайду я чужину незмінну,
та гнівні докори тебе хай не торкнуть
на ложі у нестриманих утіхах!
Димитър Бояджиев
Утеха
Смарагди се топят във твоите очи!
Зелената и искрометна влага
на твоя взор, вълнуващ като сага,
в дълбоко-нежна искреност те обличи.
Устата ти, макар и трепетна, мълчи,
но ласки съкровени предполага.
Бленувам те, неизразимо драга,
на близката интимност в топлите лъчи.
Аз знам, че в пламнали вълни ще гина,
душата ти ще диря плачущ, може би,
в боязън и копнение безгласно...
И в теб ще найда вечната чужбина,
но гневен укор няма да те оскърби
в утехата на ложе сладострастно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617406
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 31.10.2015
автор: Валерій Яковчук