Коли побачила тебе у перше,
Нічого не торкнулося мене,
І не помітила б тебе,
Якби увагу не забрали руки,
Із розумом і хитрістю поруки,
Торкнувся серця ти мого.
І лід холодний серця мого,
Розтанув повністю в вогні,
І що ж робити вже мені,
І як торкнутись серця твого?
Думки солодкі обіймають,
Проте реальність їх вбиває,
Холодний ти і не зважаєш,
І розумію - не кохаєш.
Чи можу я зробити крок до тебе?
Хоч віртуально, біля себе,
Відчути полум`я думок,
І все ж таки зробити крок.
Ні, гордість цього не дозволить,
Лиш час забути соізволить,
І відпустити ці думки,
Спаси їх, прошу, їх спаси.
Не буде дій від тебе, Вова,
Не розумію я одного,
Чого ж бракує вже мені,
Що не подобаюсь тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617321
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.10.2015
автор: Чорна Лілія