Усе, як завше – щось утрачене, щось лічене
Помежи доль – розхитані мости.
І гріє досі ще каштановими свічами
Ота весна, що вміла доцвісти.
Вино солодке, білий хліб і святість паперті,
Правічний сум доріг-кардіограм,
Де світ змілілий у цитриновому заході
Свої казки нашіптує богам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617243
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2015
автор: Леся Shmigelska