Чому в житті так получаєтся,
Що між собою, розлучаються,
Коли ти любиш і кохаєш,
Себе, самотньо почуваєш.
Коли любов наповнена душею,
Коли ви зовсім рідні з нею,
Від тебе щирі почуття,
В душі пекуче відчуття.
Ти часто чуєш: - скоро розійдемося,
Бо ми думками не зростемося,
Але тебе я все одно люблю!!!,
І від цих слів, ти весь в жалю.
Ти добре знаєш, як то розійтися,
Це дуже є великий біль,
Пече у сердці до без тями,
Сильніше, як на рані сіль.
А ти, не знаєш, що ж робити,
Не можеш ти, без неї жити,
Ти можеш бути різною, любою,
Все одно, я хочу лиш з тобою.
У двох радіти, горе розділяти,
Життя прожити, знаючи завжди,
Вона тебе кохати буде,
Вона простить усе тобі.
І до сих пір, наче в тумані,
Думки знаходяться твої,
А ти в солодкому дурмані,
І в той момент у гіркоті.
Павлодар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2015
автор: Павлодар