Виживаю...
Видавлюю з себе по крупинці...
І так до останньої краплі...
Всі Ваші за і проти...
Гнилі посмішки...
Такі собі розумні ідіоти...
Зриваюсь на крик пошепки...
Видихаю...
Випльовую моральні принципи...
Дощами з крові та каміння...
В слова вростаю мов коріння...
Задихаюсь...
Пишу на стінах...
Малюю в голові картини...
Застібаю душу...
Немов куртку...
По живому...
І кудись тікаю...
Хотілося б додому...
Але ж я не маю дому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2015
автор: Тала Білокінь