Я пройдуся по траві,
Розвіє вітер волосся,
Здається, ці фото старі,
А ми вже такі дорослі...
Здається вже забуті хвилини,
Але чому серце плаче?
Не вийде з нас родини,
Ну що ж, люди, пробачте!
*Стіни як вода,
Сльози то пісок!
Що це – злагода?
Це останній крок.
Розірвала рай,
Йду до дому,
Ось я бачу край,
Спалю як солому.*
І вже по дворах йдуть плітки,
А очі тягнуть вниз,
Набридли мені ці казки,
Останніх днів бриз...
А дим вбиває слова,
Та вже все одно,
Болить в мене голова
І п’янить вино...́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61697
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2008
автор: Shannen