Прошу пробачення і плачу,
Прошу пробачення й сміюсь…
Нікчемна смерть – мені прощення,
Життям за злочин розплачусь.
Ти, наче янгол, я – диявол,
З світів ми різних,
Та зійшлись у цім житті,
Нема прощення…
Пробач, прошу, пробач мені.
Нема прощення та молюся,
Може спаде з душі тягар,
Я на колінах не стояла,
Та стою зараз…Мій тягар,
Неначе камінь тяжелезний
В пекельну даль тягне мене.
Хотіла бути я крилата,
Та звідки крила у мене.
Хотів ти душу врятувати,
І крила дав, й навчив літати...
Та камінь тягне нижче й нижче,
А двері пекла ближче й ближче…
Я відчуваю його подих,
Вогнем вже крила обпекло,
Тепер це дім мій…
Пекло…пекло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61686
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2008
автор: Алекса