Таке життя мінливе і коротке.
Як хвиля,що на берег набіжить.
Один лиш спалах зірки,що погасла.
І відблиск світла,що до нас летить.
Дивилася як крапельки дощу
одна за одною спішили падать з неба.
Земля води напилась досхочу
і зупинився дощ-уже не треба.
А вийде сонечко-руками обійме.
Зігріє все живе і нерухоме.
І парою підніметься вода і знову
оживе у небі світанковім.
Я зрозуміла,дивлячись на квіти,
що не всесильна смерть тут на землі.
Бо квіти відцвіли,зосталося насіння,
щоб зацвісти весною як вони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616732
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2015
автор: zhmerinchanka