Не сплять… сивіють верби над водою,
Думки важкі тривожать навіть їх:
Чому земля зустрілася з бідою?
Чому вбивають, мучать… і своїх?
Як на своїй землі в полоні бути,
Ковтати кров, приниження і гнів?
Чи можна це хоча б колись забути,
Згорали як найкращі у вогні?
Чия вина? Глибин яких сягає,
Що розділивсь народ наш пополам,
Що в українськім найбагатшім краї
Настав тепер справжнісінький бедлам?
Схилилися ще нижче в горі верби,
Мов прислухаючись до голосу землі:
Народом вам єдиним стати треба,
Щоб відсіч дати тим, що у Кремлі!
28.10.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616720
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)