повітря застигло білим
дихати більше нічим
спека стікає тілом
вода тепла як вітчим
сонце немилосердне
й усевидюче як ігумен
досі усих нас терпить
досі ніяк не згубить
злизує піт і кіпоть
міста язик пошерхлий
в’яне розкішна піхва
без поцілунків мерхне
всюди кружляє попіл
біла обридла вата
що наче шлюбна постіль
вицвіла і зім’ята
скрізь визріває злоба
всюди пече ненависть
хтось розіп’яв свободу
і я її плоттю бавлюсь
збірка «Небесний оркестр»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616653
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.10.2015
автор: Валентин Терлецький