Тебе вкраду, хоч добре знаю я,
Що гріх беру завжди на свою душу,
Та голос твій, як пісню солов’я,
Хоч зрідка, та почути щебет мушу.
Моя кохана, зіронько моя,
В житті, так вийшло, різні у нас долі…
Зірок не бачу – ти моя зоря,
А я твій вітер теплий в чистім полі.
Лечу до тебе – серце стугонить,
Дні листопаду мригають дощами.
Тебе зустріну і блаженна мить,
Засвітить сонце в небі понад нами.
Життя моє без тебе – не життя,
Розпорядились різно наші долі,
Як ти почуєш вітрове виття,
Це я ридаю за тобою в полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2015
автор: Віталій Назарук