Він Україні волю рятував,
Поранений, упав на полі брані.
Під ним – ковил, в крові бійця, трава,
А в серці – чорна і глибока рана.
Він добре знав, за що ішов у бій:
За землю за святу і за родину,
За матір, що посивіла в журбі,
Й за Україну, світлу і єдину.
Він став героєм, хоч і молодий,
І доброти в його душі – по вінця,
Багато він землі тут обходив,
А впав… на міні, був тоді в розвідці.
А дома жде матусин телефон,
У нім щовечора синочків чути голос.
Лежить боєць… Усюди – сірий фон,
Над ним жовтів єдиний жита колос.
26.10.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616495
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 27.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)