Засміялася раптом скрипка,
Перед цим, вся в сльозах – ридала,
І зайшлася від сміху хрипко,
Під кінець навіть застогнала.
Подивився скрипаль на залу,
Скрипка змовкла і стала тиша,
Сподівався на подих шквалу,
Але в залі ніхто не дише.
Поклонився, хотів іти вже…
І тоді увесь зал зірвався,
Серце в грудях спинилось майже,
Сльози бігли, а він вклонявся.
Знову взяв він смичка у руки,
Заспівала казково скрипка,
Полилися чарівні звуки,
Солов’їні і вже не хрипко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616334
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2015
автор: Віталій Назарук