Колись відвертий шепіт твій
Я чув ледь не щодня –
Чому ж мовчиш тепер? Не смій!
Лишилась лиш стерня...
То хто ж зібрати урожай
Устиг, скажи мені?
Хто вкрав, поцупив хто мій Рай?
Та тиш серед стерні...
Останні миті, час сплива,
Прошу, поки ще тут –
Шепни востаннє слово-два,
Згадаєм наш маршрут...
Брехлива тиша. Слів катма.
Та й дійсно, що казать?
Була душа – душі нема.
Як далі віршувать?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616214
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2015
автор: Андрій Майоров