Час підраховує нашу сумнівну вартість
У вікнах навпроти запалює світло печаль
А в мене сьогодні знов ночувала радість –
гріла долоні
п’ючи несолодкий чай
Зима в цьому місті катує
повільно
жорстоко
Витягує жили
висмоктує колір з очей
У сутінках повзає мокре бездомне бароко
під снігом ховаючи звичний порядок речей
Стомлена ніч причаїлася на підвіконні
Снами годує просяклих жагою жінок
Їх молитви уриваються десь на півслові
в небо вганяючи гострий як жало кілок
Їм в цьому місті нестерпно і хочеться вити
Тут або старість
або чорно-біле кіно
Спокій згвалтовано
Щастя дощами розмите
Знову набридла рука
що лягла на стегно
Зима в цьому місті завжди безпритульна і хвора
криком застигла у роті німих підворіть
Я проводжаю радість
піднявши комір
і посміхаюсь в калюжах розталих століть
Жінки як туман –
вологі
легкі
таємничі
А радість прозора –
її не застудить зима
Зрослися епохи
Роки влаштували віче
Та нам не до них –
ми вкрали дещицю тепла
Збірка "Небесний оркестр"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616176
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2015
автор: Валентин Терлецький