Я впізнаю тебе, де б не був...
Хай зозулі мовчать, не пророчать.
Вкриє сірий туман ворожбу
Заховавши, щоб нас не морочить.
Десь в душі проростає бур"ян
Вкорінився, у праведне й грішне.
Павутиння патин порцелян
Розсівається в попіл неспішно.
От і блиск потьмянів, чистиш німб?
Та мені і очей не потрібно -
Аромат запашніший за хліб,
Твоя шкіра...навіщо те "видно"?..
Чи опоєна, чи забуттям
Розірвались у пам"яті крила?
Доки серця тривожить биття,
Я збираю розкидані стріли.
Спалахну...де узявся сірник?
Щоб цілунком вогненним, нестримну
Блискавицю хтось кинув і зник,
Струсонув і безжалісно гримнув.
Подих твій, твоє тихе "привіт".
Не зомліла, хоч серденько й терпне
Може ти і не весь білий світ,
Та без тебе чомусь все нестерпне...
25.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: Ліна Ланська