Ну, тоді зрозуміло,
Бувай- бувай.
Це твоя незалежність -
Залежність не за.
Ти напевно в купе
І замовиш чай
Ти напевно принцеса,
Та де ж та вежа?
Я з такими як ти
Рахував зірки
Тільки, правда, дивився
Чомусь не в небо.
Із тобою мій мед
Не ставав гірким.
Я не знаю чому,
Але знаю,
Що так і треба.
Це закони природи.
Ось кава.
Ай!
Обпеклася, бідненька,
А я відчую
Ти забула ті зорі?
Тоді віддай
Я віршую на них.
Ти ж не чуєш.
Чую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: Олександр Гриб