[i]Своєму близькому другу
Ярославу Куцаку, з нагоди
його 60-річчя, присвячую
[/i]
Життя людське – феєрія струмка!
Загомонить униз в’юнким потічком,
а потім обертається на річку,
сестру зустріне – і уже ріка!
Бурчак, немов дитя, яке пішло,
не знає ні утоми, ні спочинку.
Упевнено уже тримає спинку –
у ньому є змочити де весло.
Дугою вигинається в гаях,
а далі – чинно лине між лугами,
нотуючи помітки на полях,
мов композитор пише власні гами.
Тут береги покриті осокою,
там вітер гонить хвилі ковили.
Натішитись не встигли ми з тобою –
до моря наші ріки допливли…
Жага життя… Душі цього замало!
Стрімка завирувала течія,
попле́скалась і біля греблі стала.
А може то всього лиш печія?.
26.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2015
автор: Олександр Мачула