Я захворів тобою до безтями,
Хворіють так лиш раз в своїм житті,
Я захворів, коли не стало мами,
У цій хворобі – пам’яті святій.
Садком хворію, грушею старою,
Тим журавлем, що тягнеться увись,
Стоїть біля криниці сиротою,
А діти з дому в вирій подались.
Хворію я, бо пам’ять має крила,
Хоча літа не зупиняють біг,
Щоб сонце в небі ясно засвітило,
Щоб ще прийшов на батьківський поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616102
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2015
автор: Віталій Назарук