Отой шматочок рідної землі,
Де притулилося коріння роду,
Там, де волошки голубіють у ріллі,
Вітри гуляють в кроні родоводу.
Не можу стерти з пам'яті ніяк
Старе село, що кличе знов і знову,
І річки хвилю ніжну й голубу,
І промінь, що ховається в діброву,
Де матері сирітство і нужда,
Як ластівка, гніздечко в стрісі звили.
А груша на подвір’ї все стражда,
Що в хаті вікна навхрест всі забили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2015
автор: Тетяна Акименко