Я чекаю. Чи не дарма?
В руках ще непита чаша.
Вип’ю,
заллю рани.
Ні,
смішно,
бо ненадовго.
Хвилини – не вічність,
не забуду,
ніколи,
поки стане…
І хай у морі вихор,
моєму морі,
повному сліз.
Хай у небі буря,
твоєму небі,
що нестримно вирує.
Може, колись і вийду я на той беріг,
І спіймаю тебе,
що у високій безкрайності
дмухнеш ніжно вітром,
полинеш.
А я у море,
у своє,
зійду.
© Жанна Білавич, 09.12.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2015
автор: Жанна Білавич