Мені наснилось уві сні,
Моє дитинство.
І сонце зранку золоте,
І небо чисте.
Я посміхався тому сну,
І не помітив,
Як морфій душу мою з’їв,
Зав’яли квіти.
Як нитки обірвався сон,
Моє прокляття.
За мною крокувала смерть,
І чорні плаття!
І смерть вбивала сміючись,
Дивилась в очі.
І гинуло все навкруги,
Вона ж регоче.
Вона ввійшла в моє життя,
Тривожить душу.
Але вмирати не дає,
Бо жити мушу.
25.10.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615836
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2015
автор: Boris_uk