Стара криниця, журавель над нею,
А поруч вишні зацвіли в рядку,
Старезний ясен з ними, як з ріднею,
Воду тримає завжди в холодку.
Лавча маленьке, все поросле мохом,
Воду сюди зливає журавель,
Ясен шумить, вознісшись понад дахом,
Хитається, як в морі корабель.
А вітер сіє білий цвіт в криницю,
На сході сонце з річки воду п’є,
У білизні криниця порошиться,
А вітер гонить, робить знай своє.
Вода запахла вишнею неначе,
А журавель поскрипує вгорі,
Старезний ясен чує все і бачить,
Він береже порядок на дворі.
Не спить криниця, журавель не спить,
Гойдає вітер ясенове гілля,
Яка краса у цю весняну мить –
Пора кохання і пора весілля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615818
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2015
автор: Віталій Назарук