Кволий пасквіль – блага пастораль,
сіра вовна - виною ягняті .
Облупилася щастя емаль
на безціннім подружнім горняті.
Ріжуть спомини ,як черепки,
гострим краєм золочену раму.
І похнюпились ,мов пастушки,
ті, що грали колись в мелодраму.
Лиш відчахнуто душі ячать,
що нестерпно в потертості ліній
самосудно роками мовчать
про причетність до вмерлих ідилій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2015
автор: Любов Матузок