Мурашки побігли спиною до Тебе,
Крізь руки, які обіймають зап’ястя.
Говорю в пів голосу, Ти дивишся в небо.
Листя падає вниз. МабУть, це на щастя.
Цілую, а Ти мило так жмуришся,
Неначе дитина від сонця ховаєшся.
Шалено сумую до кожної зустрічі.
Як, скажи, це почуття називається?
Ти приходиш у думку, коли слухаю музику
І тікаєш миттєво. У дощі розчиняєшся.
На хвилину подзвониш до мене спокусою.
Як, скажи, це почуття називається?
Мерзнеш узимку, тому Тебе кутаю.
Читаєш уголос, а я усміхаюся.
Не знаю, що стало би протиотрутою
Цього почуття. Як воно називається?
Слів не знайшов. І мовчання замало.
Ти - посмішка перша і думка остання.
Це почуття, коли щастя спіймали
Два серця. Мурашки. Мабуть, це кохання.
24.10.2015р.
https://www.facebook.com/groups/1390544757860142/
http://vk.com/kucheriavyivolodymyr
#Кучерявий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2015
автор: (с) Кучерявий