Я тебе собі намалювала –
Захотілось щастя пригубить…
Іноді в житті таке буває,
Що живуть, неначе голуби.
Мріялося жити так з тобою,
Подруги щоб заздрістю впились,
Та душа кривилася від болю:
Зрозуміла: мрії не збулись.
Мов намисто я їх нанизаю,
Трепетно душею притулюсь –
Думка страхітлива заповзає:
Що, коли терпіти утомлюсь?
28.04.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)