Я не чекаю більше, бо дарма,
Я не літаю більше, бо безкрила.
Я вже одна, хоча і не сама.
Як туш з очей, чекання з серця змила.
Я не жадаю не тому, що без бажань,
І не тому, що гордість – то мій спокій,
А надто вже отих переконань,
Через які не одинока – одинока.
Я сплю спокійно, хоч не бачу снів,
Де б ти не був, й я не була з тобою.
Прости, але ти сам цього хотів,
Ти мов бажав, щоб стала отакою.
Та всупереч цьому, не вірю, ні!
Ти ж любиш, як і я люблю й любила,
То доведи, прошу тебе, мені,
Що почуття – то наша вічна сила.
© Жанна Білавич, 28.11.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2015
автор: Жанна Білавич