Осінній вечір дощовий невпинно плаче.
Безглуздий погляд вперто свердлить наскрізь двері.
Червона сукня на мені палає наче...
В руках вже третій мій коктейль "Кривава Мері".
А ти прийдеш, чи не прийдеш, кого питати?
Навколо стільки перепон... Буде не дивно.
Я, наче Хатіко. Я буду ще чекати.
Хай навіть лячно на душі. Хай навіть зимно.
Вже добігає до кінця секундна стрілка.
Якщо ти зараз не ввійдеш - усе минеться.
Неначе, в колесі біжу... нещасна білка,
Й шукаю вихід в лабіринті твого серця.
Я вже не бачу в почуттях кінця і краю.
Це нісенітниця якась, але це правда.
Тебе немає, мій коханий... Я ж чекаю,
В надії, що, можливо, прийдеш завтра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2015
автор: Svetok