Я – пісок у твоїх руках.
Варто лиш розімкнути пальці…
Життєдайна вода у склянці –
Ти…
Солона мені й гірка…
А ще «вчора», немов нектар…
Я не зміг розімкнути пальців…
Посміхалась так ніжно вранці.
Але
снився
тобі
не я…
Ми удвох, мов маленький пляж,
Над яким колись було сонце…
У своє ти впустила серце
Холод місяця.
Ми – міраж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2015
автор: Бойчук Роман