Йде дощ і Осінь верховодить,
Тече розхристане буття.
Мій друг до мене все приходить
І все питає: - Як життя?
Яке життя? Коли неправда
Торчить колом куди не глянь...
Невже це має бути завжди
І вічний бій дурних змагань?
Але роки злітають скоро...
І все по старому день в день...
І не візьмеш цю кривду змором,
І ти трухлявієш, мов пень.
Хоча з тобою й інші згідні,
Що треба щось таки робить...
Але народ мій дуже бідний
То й голосує, щоби жить.
А потім він - в полоні збочень...
Навіщо мучитись отак?
Щоб вкотре каятись: - Не хочем
Отих злодюг і забіяк.
Йде дощ і Осінь верховодить.
З дерев спадає жовтий лист.
На Сході тиша дута сходить
В задумі Путін-антихрист.
А ми на вибори лаштуймось,
Авось поборимо все зло...
Народе, думай, не лінуймось!
Бо це – єдине джерело.
20.10.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615282
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 22.10.2015
автор: Василь Дальнич