Дві хмари по синьому небі пливли.
Одна була чорна, а друга біленька.
На білу дивились ліси і луги,
Її оспівала пташина маленька.
А чорна з холодного мозку думки
Уже витягала, як каркіт ворона.
Набрала болота побіля ріки
Й, піднявшись, у білу жбурнула з розгону.
І стала та сіра, немов мишеня.
Замовкло пташа... Цвіт стулила свій квітка...
А чорна всміхнулась:
- Теперечки я...
За кольором… майже така, як сусідка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615277
Рубрика: Байка
дата надходження 22.10.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)