На легковагій планеті наша спільна залежність відчутно набуватиме ваги…
В повний місяць ми носитимемо замість рюкзаків - березові крила поза спинами.
Із кристалів цукру зводитимемо карамельний дім, жваво посипатимемо пудрою хідники,
Вірячи, що саме нам личило б жити в ньому отакими – от безсоромно- окриленими!
Отакими – от відчайдушно схибленими, нерозгаданими!
Мешкати в карамельному домі,впавши на дах якого навіть дощ – солодшатиме!
Дощ проситиме в нічного світила лишень не спиняти його,не квапити!
Боячись те хитке відчуття не солоності не дай Боже сполохати…
В повний місяць ми оживемо отакими – от окриленими, незворотньо спорідненими
Витаючи в просторі, цілуючись над покосами…
Саме такими (для решти планети – незрозумілими…)
Промовлятимемо березовим листям до всюдисущого Бога ген понад росами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615269
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Христина Рикмас